Якщо кохання з країною релокації не сталося

Феномену еміграції присвячено чимало досліджень. Одна з найпопулярніших теорій про стадії еміграції належить Пітеру Адлеру, котрий розробив у 1975 р. U-подібну криву адаптації. Вона визначає стадії, на які можна спиратися щодо свого стану.

Перший період, «медовий місяць», характеризується зльотом настрою, новими сподіваннями і може тривати до півроку чи більше.

Але іноді цього періоду не існує, особливо у тих, хто переїжджає вимушено через війну чи інші важкі обставини. У таких людей не залишається часу, щоб подумати, на що спиратися і куди рухатися в новій країні. Цілком імовірно, що вимушені емігранти стикаються відразу з другим періодом, який Адлер називає «притирання». Саме тут починаються перші труднощі та зростає невдоволення обставинами.

Проте найгірший період ще попереду – це третій етап, реінтеграція. Культурний шок досягає свого максимуму, і емігрант починає звинувачувати у своїх бідах виключно країну перебування. Бажання повернутися досягає піку, людина може впасти у відчай, перестати виходити з дому. Втрачається мотивація до інтеграції, вивчення мови. І лише подолання цієї стадії може почати шлях U-кривою вгору.

Докладніше про те, як у цій ситуації перезбирати свою ідентичність, ми розповімо в наступних матеріалах, а поки що кілька порад, які можуть підтримати вже зараз:

1. Спирайтеся на власний вибір. Нагадуйте собі про те, навіщо він був зроблений і яким вашим цінностям слугує. Звичайно, тут потрібна обережність. Якщо після двох років у країні адаптуватися не вдалося зовсім, ймовірно, варто задуматися про повернення або зміну місця перебування. Однак цей стан може бути викликаний описаним вище феноменом реінтеграції, який не дозволяє тверезо оцінити реальність.

2. Знайдіть, з ким можна поділитися болем. Дуже важливо у цей період не слухати тих, хто знецінює ваші почуття, а отримати простір, де можна бути почутим. У цей період дуже важливо не кидати психотерапію, якщо вона у вас вже є, або ж постаратися налагодити регулярні зустрічі з психологом.

3. Ведіть щоденник. Можна використовувати для цього канал у Телеграмі лише для близьких та розповідати там про свої труднощі. Можна вести звичайний щоденник. Головне — записувати свої думки та переживання, щоб повернутися до них у більш стабільний період та переосмислити їх.

Автор: Юлія Ізмайлова

(перекладено с російської)