Статті

Завдяки волонтерству мені вдається підтримувати в цей непростий час, в іншій країні,  настільки важливих для нашого суспільства людей.

Я зрозуміла, що треба робити. Треба стати «своєю» для українців, росіян, білорусів, для всіх, хто тікає від війни.

А потім прийшло важливе усвідомлення: я не одна. Навколо були такі ж люди: з болем, тривогою, розгубленістю, які теж потребували підтримки.

З перших днів, коли дізналася, що відбувається в Україні, я зрозуміла, що не можу просто дивитися збоку, що хочу якось допомогти.

Велика любов до всього живого та бажання допомогти, а також співчуття та милосердя давали мені відчуття, що я живу на Землі зі своєю місією.

Так я стала волонтером «Феніксу»: шукала підтримки для себе, а знайшла цілу команду професійних колег.

Робота волонтером у цій організації стала для мене рятівним кругом за місяць гострого стресу після переїзду.

Раніше я думала, що волонтери — це ті, хто збирає та відправляє гуманітарну допомогу.

Хто такий волонтер? Це робота, покликання чи веління душі?

У кожній країні свої звичаї та норми поведінки. В еміграції доводиться засвоювати нові правила життя.

Криза ідентичності: проблема чи тимчасові труднощі?

Переїзд до іншої країни — це не завжди надихаюча пригода.